• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Наш музей

Керівник музею: Ляшок Лідія Анатоліївна, Освіта н/вища, педагог-організатор.

Адреса музею: вул. Шкільна 1, с.Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область, 55270

Минуле й сучасне села Романова Балка, його досягнення й здобутки знайшли відображення в краєзнавчому музеї місцевої школи, який був відкритий 14 жовтні 1989 року. Всі роботи по оформленню музею, в тому числі й написання високохудожніх полотен, проводилися протягом року чернігівським художником Мордовцем Андрієм Івановичем. Всі музейні матеріали розподілені за розділами, розміщені в чотирьох кімнатах.

Перша кімната музею присвячена історії виникнення села Романова Балка, яке, зі свідчень архівних документів, засноване в другій половині ХVІІІ століття. Його першими жителями були збіглі кріпаки з Правобережної України. Історія засвідчила достатній розмах гайдамацького руху під проводом Максима Залізняка у 1768році. Найбільша активність гайдамацьких загонів, котрі діяли у межиріччі річок Синюха та Кодима, припадала на червень-липень цього року. Історичним доказом того, що гайдамаки переховувались у Романковому (нині Романова Балка), є ордер від 27 липня 1768 року з наказом знищення гайдамацьких загонів у Романковому.

На давніх історичних подіях ґрунтуються легенди, котрі зберігає людська пам'ять. У формі декількох легенд людська пам'ять зберегла й події, пов’язані з іменем парубка Романа (фото 1) та гайдамацьким рухом у цій місцевості, які вплинули на походження назви села Романова Балка.

Перша легенда розповідає про місцевого батрака Романа, якого забрали в рекрути, щоб розлучити з коханою дівчиною Галиною. Батьки Галини мріяли віддати її заміж за багатого пана, але на заваді стояв Роман, якого палко кохала їхня донька. Вихід був один: позбутися бідного жениха. Невдовзі Роман опинився в рекрутах, а Галину засватав вельможний пан. Здавалося, що могло б помішати красуні Галині стати багатою і щасливою? Звісно, бідність. «Пожартували» багатії над дівчиною і покинули. Не змогла пережити сорому і глуму бідолашна, покінчила своє життя, утопившись в річці. Дізнавшись про це, Роман тікає з рекрутів, щоб помститися за сплюндроване його кохання, за смерть своєї нареченої Галини. Роман, знаючи про свою неминучу загибель, палить маєтки не тільки у своїй окрузі, а мстить, як Кармелюк, усім багатим. Пани називали його бандитом, але простий люд - шанував, бо награбоване добро він роздавав бідним.

Згідно іншої легенди за околицями села Романова Балка, де простягється згадана вище «Крапля», поселився сміливий, непримиренний правдолюб і народний месник, козак Роман з молодою турецькою полонянкою. Вони переховувалися в гранітній печері, що правила їм за житло. Іноді молодий козак відлучався до своїх звитяжців захищати людську правду в нерівній боротьбі з панськими гайдуками. Під час однієї з відлучок козака, до балки приїхали турки, побачили дівчину і вирішили повернути її додому. Порятунку не було. Дівчина, яка щиро покохала Романа, кинулася з високої скелі в озеро. Повернувшись, Роман не знайшов коханої. Побачивши на воді дівочу хустку, він зрозумів, що життя дівчини скінчилося трагічно. Його рішення було миттєве: він теж кинувся у воду. Кажуть, що і по нині чути стогін скель на схилах «Краплі». Саме герої цих легенд першими зустрічають відвідувачів музею з картину художника Андрія Мордовця ( фото 2). Крім історичних легенд, краєвидів «Краплі» і ріки Південного Бугу в цій кімнаті можна ознайомитися із знаряддями праці селян ХVІІІ-ХІХ століття. Це: ціп, який використовували для молотьби зерна, гребінка і веретено, які використовували для прядіння вовни, рубель,який використовували для прасування, лопата і рогач, якими поралися біля печі, дерев’яна масничка, яку використовували для збивання вершкового масла, дерев’яне корито – у якому купали немовлят та інше (фото 3).

Також можна побачити макет української хати, створений художником, який відображає зменшену копію сільської будівлі 18-19 століття (фото 4).

Друга кімната музею присвячена революційним подіям початку ХХ ст., періоду організації колгоспів та розвитку народних промислів на селі (фото 5).

В цій же кімнаті знаходяться вишиванки, які виготовлені в різні періоди історичного минулого. У вітринах знаходяться рушники, серветки, сорочки, виготовлені майстринями села. Тут же розміщений глиняний посуд, яким користувалися місцеві жителі в 18-20 століттях: глечики різних розмірів і форм, макітри, горщики, тарілки і інше (фото 6).

Ряд стендів даної кімнати знайомлять з важким періодом історії 30-40-х років: колективізація в сільському господарстві та створення місцевих колгоспів; кінця 90-х років 20 століття: створення фермерських господарств (фото 7).

В цій же кімнаті знаходиться стенд «Наша гордість», де розміщені портрети земляків, які мають державні нагороди за сумлінну працю та трудові перемоги (фото 8).

На стенді «Біль душі» розміщена інформація про жахливі події історії – Голодомор 1932-33 років з прізвищами односельчан, які померли в ці роки. Є в цій кімнаті й стенд про історію заснування школи в селі, побудову нової школи та її діяльність протягом останніх сорока років ( фото 9).

Третя кімната присвячена подіям Другої Світової війни. Велика експозиція відведена воїнам-землякам, які не повернулися з фронтів, загинули, захищаючи Батьківщину. В музеї зібрані портрети майже всіх 156 воїнів-земляків, які не повернулися з війни. На честь загиблих і живих героїв-визволителів горить символічний Вічний вогонь (фото10).

Поруч на стенді є план наступу і визволення Первомайського краю від фашистів. У вітрині знаходяться листи від воїнів-ветеранів, які визволяли наш край (фото 11).

Значне місце в цій кімнаті відведено діорамі, де відображено бої в березні 1944 року за переправу через річку Південний Буг в районі сусіднього села Іванівка при його визволенні від фашистських загарбників. Тут можна побачити гільзи від авіаційних бомб, гарматних снарядів, кулеметних куль, які жителі навколишніх сіл знаходять дотепер на своїх городах і полях (фото 12).

Тут же можна ознайомитися з інформацією про роботу підпільної організації «Партизанська іскра», яка діяла в роки війни на території Первомайського району у селі Кримка. Увазі відвідувачів представлені, виготовлені вчителями та учнями, пам’ятні альбоми спогадів ветеранів війни (фото 13).

Експозиції четвертої кімнати присвячені сьогоденню села і його мальовничій природі. Тут можна ознайомитися зі структурою соціальної сфери села. На карті-схемі зображено розміщення на території Романовобалківської сільської ради природоохоронних територій (фото 14).

Значне місце в цій кімнаті відведено історії створення учнівської виробничої бригади, її досягненням та нагородам (фото 15).

Сподіваємося, що екскурсія до шкільного краєзнавчого музею буде цікавою і пізнавальною. Чекаємо на зустріч з вами в нашому музеї.

ІНФОРМАЦІЯ

про проведення у відповідність експозицій краєзнавчого музею Романовобалківської ЗОШ І – ІІІ ст.

Романовобалківський краєзнавчий музей заснований у 1989 році. Музей складається з 4 кімнат: історія походження назви села (1 кімната), історія розвитку села і школи (2 кімната), Друга світова війна (3 кімната), природа рідного краю (4 краю).

У ході підготовки до нового навчального року відповідно до Законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 рр.», «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 рр.», та враховуючи Методичні рекомендації МОН щодо засад діяльності музеїв історичного профілю дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів, які перебувають у сфері управління МОН України (лист МОН від 22.05.2015 №1 ̸ 9 – 255 ) проведено відповідну роботу в музеї, а саме:

- складено план роботи музею із внесенням змін до матеріалів експозицій музею; - проведено у відповідність до трактувань української та світової історичної науки терміни, вживані в музейних експозиціях, у тому числі періоду Другої світової війни; - оновлено експозицію музею (виготовлено стенд учасників АТО) і кімнати бойової слави; - уточнено окремі складові діючих тематичних історико-краєзнавчих маршрутів; - продовжується збір фото, музейних предметів відповідно до змісту музейної тематики; - сплановано зустрічі з учасниками та свідками важливих подій XX століття, а також родичами учасників тих подій з метою документування окремих тем, фактів, суспільно-політичного життя; - з метою доповнення музейної експозиції архівними матеріалами налагоджено співпрацю з працівниками меморіального музею Степана Олійника (філіал Одеського літературного музею) і районним та обласним архівами; - комуністична та нацистська символіка у музеї відсутня.

Коментарi